«А що якби він був ще живий, і я міг би йому допомогти?» — Андрій Одарчук

Це розмова про тонкощі роботи бойового медика та його страхи, про реальність, у якій доводиться думати та діяти швидко. А ще про відмову від роботи з бронюванням за хабар. 

Історія Андрія — це про вибір, у якому зовсім не тяжко (ну, принаймні може так здатись). Це історія про ретельну підготовку себе до моменту, коли знання не просто будуть практичними, а рятуватимуть життя інших. Андрій готувався фізично, намагався розширити базу знань та навичок і завчасно знайшов місце, де буде служити.

Андрій дуже активно включився у волонтерську роботу у своєму місті з початку вторгнення, але водночас розумів, що настане момент, коли доведеться стати до лав ЗСУ. Для мене дуже унікальною і щемкою є ситуація в родині, коли дружина дуже не хоче, але розуміє, що відпустити — найкраще рішення.

Ми намагалися розібратися в тому, чому церква досі не дотична до війни так, як мала б бути. І чому «християнин» не дорівнює гідність та свідомість.

Як на мене, послухати цю розмову — це ще один раз отримати порцію мотивації для тих, хто зараз вагається, підбадьорити і сказати, що страшно саме тоді, коли невідомо.