Not a Small Talk
NOT A SMALL TALK — інтерв’ю-подкаст Оксани Стехіної про людей, які впливають на своє життя, wellbeing і середовище навколо.
Ми досліджуємо непересічних людей і те, як їх звички, характер, професійна діяльність та життєва позиція формують їхню реальність і стають рольовою моделлю для інших.
Тут говоримо про тіло і психіку, кар’єру і сенси, внутрішні трансформації, дисципліну, втому, близькість, страх, силу й чесність із собою.
Від маленьких щоденних ритуалів — до рішень, що змінюють життя.
Це не small talk.
Це розмови, після яких хочеться бути ближче до себе і до життя. Розмови, які залишаються.
Not a Small Talk
Океан від стресу: як велика вода лікує тривожність та змушує відпускати контроль | Кшися
Use Left/Right to seek, Home/End to jump to start or end. Hold shift to jump forward or backward.
Відчуваєте, що нескінченний контроль, дедлайни та гаджети починають вас виснажувати? Що в тілі накопичується втома, яку неможливо прибрати звичайним сном?
Сьогодні у нас в гостях Кшися - тренерка з серфінгу, океанотерапевтка та засновниця сімейного серф-кемпу й ретриту в Португалії. Вона увійшла в ТОП-5 найкращих спеціалістів світу з лікування водою за версією міжнародної спільноти High Words та провела реабілітацію для понад 170 українських родин
У цьому інтерв'ю говоримо про те:
- чому вода і океан позитивно впливають на нервову систему
- як холодна вода і техніки дихання запускають короткий стрес-відгук, а потім знижують рівень кортизолу - дослідження фіксують падіння кортизолу приблизно через 3 години після занурення
- як серфінг допомагає впоратись із тривожністю
- чи можна побудувати бізнес і нове життя після виїзду за кордон
- що таке океанотерапія і як вона працює з тілом і психікою людини
Кшися щиро ділиться своїм досвідом боротьби зі страхом, пояснює, чому вона виступає проти таблеток у терапії вигоряння та розповідає, як прості практики (метод Він Хофа, цигун, соляні ванни) допомагають повернути контакт із собою навіть у залізобетонному мегаполісі.
NOT A SMALL TALK — інтерв’ю-подкаст Оксани Стехіної про людей, які впливають на своє життя, wellbeing і середовище навколо.
Моя сьогоднішня гостя Кшися, тренер сюфінгу та засновник і куратор авторських програм сімейного серфкемпу та ретриту океанотерапії в Португалії. Але я б описала її роль трохи ширше. Вона допомагає нам, жителям хаотичних турбулентних міст відновити контакт з собою, контакт з природою, з яким ми первинно народилися натуральним способом і який втратили через зв'язок з екранами, хронічний стрес і сидячу офісну роботу. Сьогодні говоримо про нервову систему, страх як інструмент зцілення і те, що відбувається з людиною, коли вона не кінець потрапляє туди, де їй спокійно і добре. Привіт, Люба! Привіт! Перш ніж ми підемо в таке більш серйозне інтерв'ю, я хочу тебе спитати, що відбувається з людиною, коли вона вперше відчуває цей досвід, їдання з цією великою водою, з цією природою, що відбувається на рівні тіла, фізіології, можливо, якихось психологічних змін.
SPEAKER_00Ти знаєш, я думаю, що це так можна назвати, що серфінг ⁇ це нейробіологія щастя в дії. Це про таке справжнє відчуття життя, справжнє відчуття моменту кожної секунди. Коли ти в воді, коли ти в океані, ти взагалі ні про що не думаєш. Ти слухаєш себе. І, на жаль, в потоці в сьогоденні з усіма подіями, з швидкістю життя, ми не відчуваємо цього моменту, не занирюємося до своєї душі, до своїх глибин, до своїх якихось таких дуже важливих куточків себе. І океан і серфінг допомагає тобі максимально сконцентруватися на собі. Я дуже багато зустрічала людей, котрі також після першого знайомства з океаном проходять певну трансформацію. І, що я можу сказати так коротко, їх глаза починають світитися. І ці посмішки, котрі я бачу, це щирі, такі, знаєш, як дитячі посмішки, такі безумовна радість.
SPEAKER_01Чи був в тебе колись момент, коли океан тебе налякав, ти відчувала такий страх і такі відчуття, коли ти була готова відступити від цих відносинок?
SPEAKER_00Так, було таке. І, до речі, це було на початку мого знайомства з океаном. Це був мій перший кемп, перша поїздка на серфінг. Я, до речі, нещодавно спомінала це все. І це настільки було драйвово, класно, взагалі непонятно, що це таке. Ми приїхали, був не дуже класний кондішн, був шторм, були величезні хвилі. І всі ми думали, що то серфінг такий, знаєш, школа виживання. Ми щось там навчалися, щось спробували. І десь на п'ятий-шостий день прийшла така впевненість, все, ми можемо все. І я пам'ятаю той момент, коли я зайшла в океан і взяла хвилю, до речі, дуже велику на той момент. Але в мене було настільки багато впевненості, що я взяла і поїхала. І я зірвалася з цієї хвилі. І мене дуже сильно замисило в цій білій пінці. І я злякалася, тому що на той момент нам ніхто не розповідав, що з цим робити. Як себе поводити в такій ситуації, і я злякалася сильно. І мені здається, що в мене сило крутило, десь вічності. Я дуже сильно злякалася. Я вийшла на берег, вже не зайшла в той день в воду, але потім в мене сформувався триггер. І наступний день я заходжу в воду, ось так по груди, і не можу далі йти. У мене просто блокується все. І цей момент я пропрацьовувала дуже-дуже довго. Дуже довго, але це був цікавий досвід, тому що, відчуття було таке, що це не моє, але з іншого боку, я розумію, що вода ⁇ я обожнюю воду, і я можу, я хочу. Але мій власний челендж був в тому, щоб подолати цей страх спочатку. І потім я зрозуміла, що з ним треба просто домовитись. Його треба прийняти. І з ним просто його не треба відштовхувати. Тому що страх нас рятує. Це нормально. І коли пропрацювала цей момент, це була довга історія. Тільки цей зайняло, мабуть, два роки. Але я була дуже впевнена, що я це зроблю. Я, на щастя, зустріла свого серфментера, котрий працював зі мною більш психологічного боку. І я, мабуть, за ці два роки стільки набралася досвіду. І коли я подолала цей момент, коли я домовилася з цим страхом, і домовилась з океаном, і почала більше відчувати і довіряти, до мене почали приходити люди зі страхом води. Я почала лікувати той страх у інших. Тобто я дуже вдячна, що цей страх трапився в моєму житті, тому що потім він дав мені величезне відчуття, що я можу також комусь допомогти і домовитись тим страхом.
SPEAKER_01Розкажи, як ти взагалі знайшла цей шалений еко-коточок, як познайомилася з цим екомісцем? І чи уявляла, коли ти вперше сюди потрапила, чи це може стати твоїм домом колись?
SPEAKER_00Це було дуже несподівано, була surf com'юніті, наша українське, вони організовують тури по всьому світу. І ми з друзями просто зібралися і вирішили, що поїхали. Я взагалі нічого не знала про Португалію. І це було 10 років назад, так? І я приїхала, і це просто пройшло кохання з першого погляду. Коли я вийшла на берег, побачила океан, і ти знаєш, в мене щось в мене піднялося. І після цього, скільки б мене не запрошували в різні місця, я завжди казала, що я їду в своє село. Реально, мене завжди тянуло. І коли я поверталася додому, я, чесно кажучи, рахувала дні, коли я знову повернусь. Щось мене настільки притягува в це місце. І так склалося, що я тепер тут живу.
SPEAKER_01Що мені людина, яка вперше заходить в океан? Чи це любов з першого погляду? Буває так, що треба спробувати ще раз дати цьому шанс?
SPEAKER_00Ми еволюційно зв'язані з водою. І навіть наукові мікробіологи доказують, що навіть дві хвилинки споглядання на воду вже вмикають ті куточки мозку, котрі відповідають за стан беззапасності, за спокій. Людина вже ж котра бере дошку, вдягає гідрік, вона нервує по-любому. Ну, що гідрік один натягнути, це вже такий нервий челендж. А вже ж цей момент у всіх дуже такий емоційно високий. Коли людина заходить в воду, вона починає, знаєш, ми ж всі трошечки такі контроль-фріки. 100%. І ось людина починає все контролювати. І через 20 хвилин, через 30 хвилин океан каже, що розслабся. Чим швидше людина розслабиться і усвідомить те, що все, я в безпеці, я з інструктором, я з дошкою. І почне відчувати, тим швидше в неї прийде цей момент, вона закохається, тому що вона відчує себе максимально розслабленою. Плюс, коли ми в холодній воді, в нас виробляється дафамін, ендерфін. Тобто гормони просто хвилі накривають.
SPEAKER_01Це просто якийсь єстений процес, що ти умовно знаходишся у воді, там треба, умовно, дорахувати до ста і в тебе попускає. Чи це залежить від того, якою психікою, наприклад, людина має, більш контролюючу, більш довіряючу?
SPEAKER_00Скажімо так, щоб відчути ефект, він є у всіх. Це незбіжний. Незбіжний ефект. Незбіжний ефект щастя. Але якщо людина трошечки розслаблена, вона швидше це відчує. Вона швидше відчує цей момент ейфорії і насолоди. Є такі ситуації, наприклад, я коли починала, я десь тільки на шостий день відчула, ага, окей, ось так можна. А перші дні це було просто суцільне випробування. Випробування. Просто було бажання пробувати. І це бажання привело до тої насолоди. Тому іноді трошечки треба часу.
SPEAKER_01Слухай, от як ти з дітьми з цим працюєш, тому що, коли ти доросла людина, коли в тебе є вже якісь сформовані паттерни поведінки в житті, ти можеш собі пояснити, що довгий дофамін ⁇ це не з'єднаний круасн, від якого є цукровий приход тут і зараз. Давай ти себе ще спробуєш ще попробує. Але ж діти, вони не готові терпіти, вони не готові чекати, вони зазвичай не готові чути аргументи, що там, коли через три дня ти відчуєш це насолоду. Як ти з ними працюєш?
SPEAKER_00З дітками інша історія, тому що в них немає того контролю, в них немає того оверсінкінг, як у нас, як у дорослих. І вони це відчувають моментально. Тому всі діти, котрі заходять і ловлять першу хвильку, там вже просто ейфарія. І саме класне, що дітки жразні бувають, і хтось там балується, але океан їх настільки організовує, збирає в кучку, і вони всі просто в кайфі. І це їм простіше, в них більше довіри, вони не так бояться, у них немає тих якихось зажимів в тілі, вони більше відкриті до того. І авже ж в них ефект молніносного проходить.
SPEAKER_01Хочеться спитати про взаємодію з океаном, з хвилями, з стихією, з тим страхом, з яким часто люди приїжджають до тебе, особливо, напевно, старші люди. Чи можна потім подолання страху в воді перенести на якісь життєві ситуації?
SPEAKER_00А вже для мене взагалі серфінг і океан ⁇ це така класна паралель з життям, з бізнесом, з усім стосунками. І створювала я проєкт, тому що я сама відчула на собі оці всі моменти, коли твій характер формується, і в тебе відкриваються такі моменти, як вміння брати ризик в певний час, вміння довіряти, вміння відчувати, вміння слухати себе. Оця повага до океану. Для дорослих авжеж буває трошечки стресово, якщо є певні страхи. Іноді дійсно бояться люди зайти навіть по коліно. Є такий блок. В цьому моменті дуже важливо, щоб був провідник. Тут навіть більше не про вчителя, не про інструктора. Є терапевт якийсь більший, ніж серфінструктор. 100%. Тому я дуже люблю з такими людьми працювати, тому що я сама прийшла цей досвід. І, на жаль, а може і на щастя, коли я піймала той страх, а в мене не було того провідника, який мене розкаже, що мені робити, це, я думаю, найголовніший інструмент ⁇ це вчитися довіряти, вчитися відчувати. З такими гостями, а вже ж треба трошки більше часу. З ними треба подихати, з ними треба домовитись, вони повинні відчувати сефтінес, вони повинні відчувати, що все окей, тут не треба поспішати. Я завжди кажу всім студентам, ми зараз не плануємо стати атлетами. Нам не потрібні якісь змагання, якісь неймовірні досягнення. Не треба від себе чекати зараз сверх якихось досягнень. Треба просто пробувати. Спокійно, з відчуттям. В житті те ж саме. Ми повинні довіряти цю спешку наш, цей наш контроль, він іноді нам просто заважає.
SPEAKER_01Тут дуже, напевно, легко тут це відчувати, будучи в цьому вайбі Португалії, Транкіла, Маньяна. Ніхто не поспішає, тут легко заповільнитися і злитися з цим темпом, з цим вайбом. Я не знаю, просто намагаюся зрозуміти, як це в ритмі такого стресового, постійно екранного міста, де від тебе щось вимагають, де якісь дуже великі задрані планки, як це можна заелайнити з оцим досвідом океану?
SPEAKER_00Знаєш, чого ми всі дуже хочемо взимку і влітку поїхати на морі? Тому що нам всім потрібна вода.
SPEAKER_01Що з водою, до речі, слухай, про природу багато чого говорять. Хтось там ходить в ліс, хтось ходить в гори. Але вода має якусь особливу магічну, зцілювальну дію. Що ти знаєш про воду як такий терапевтичний інструмент і чому людям саме біля води стає майже одразу сильно?
SPEAKER_00Це наочно доказано, що дві хвилиночки поглядання на воду в нас вже заспокоює. Тобто навіть наш тиск зменшується, починають вироблятися гормони, починає вироблятися цей такий внутрішній спокій. Коли ти робиш це усвідомлено, коли ти придаєш цьому трошечки більше уваги, не просто подивився і пішов. А дійсно, коли в тебе є потреба цієї терапії, ти її отримуєш. Коли ти в воді, дійсно всі наші блоки, наші зажаті і моменти в тілі розслабляються, починається неймовірна біохімічна реакція в тілі. Вода очищує, омиває. Солена вода - це взагалі всю енергію, все це вона змиває, забирає і вона наповнює. Багато було прикладів людей з таким гіперстресом. І коли я робила благодійну свою ініціативу, і до мене приїжджали матусі з дітьми після жахливих подій в Україні. І те, як відновлювала їх вода, це була просто якась магічна реакція.
SPEAKER_01Розкажи про цю благодійну ініціативу. Що ти робила, хто був твоїми гостями?
SPEAKER_00Я коли почалась війна, і я опинилася тут, в Португалії, зі своїми дітьми. Вже ж моя ідея була почекати трошки і повернутися додому. Але тут я затрималася, і я сама була в такому полумертвому стані, і я, чесно кажучи, вперше в житті я взагалі не відчувала океан. Я на нього дивилася, і мені здавалося, що це все якась нереальна картинка, тому що всі мої думки, всі мої відчуття були в Україні з моїми рідними, з цими подіями. І одного дня, коли я зайшла в воду і вирішила просто посидіти і заспокоїтися, тому що я знаю, що вода мені завжди допомагала. І я просто молилася океану і казала, будь ласка, дай мені силнови, щоб я могла справитися з моїми дітьми, допомогти моїм рідним і так далі. І до мене прийшла ідея, тому що я мала вже інструмент своїх проєктів Good Days. І я створювала табори для матусі і дітей. І я подумала, що зараз тільки діток, котрі не знають друг друга, матусь з переляканими очами, не знають, куди біжати, що робити взагалі. Я зрозуміла, що хочу спробувати благодійний табір і допомогти їм трошки адаптуватися, розслабитися після всіх подій. Я буквально за тиждень зібрала всіх. Зібралося 16 дітей в першому таборі. І ці дітки, котрі були як камінчики, заблоковані, перелякані. І вони зайшли перший день в океан, спіймали першу хвилю. І в них були такі щасливі очі, такі посмішки. Я просто плакала від щастя і від суму в той же час. І я зрозуміла, що я мушу продовжувати, я хочу допомагати і давати цю терапію через океан тим, хто потребує. І я почала продовжувати. І табір за табором, табір за табором намагалась збирати якось можливість це робити. І вже ж були різні родини. Були ті, хто втратив рідних, втратив домівку, і це високий рівень стресу. І коли я бачила, як вони оновлюються в воді, як міняється їх обличчя, міняється їх стан, в них, найголовніше, повертається віра в життя, віра в те, що життя продовжується, вони розслабляються, вони становляться більш відкритими, більш гнучкими. Це така нейропластика мозку. Це неймовірно. Я продовжувала ці заходи, і потім, дуже несподівано для мене, я отримала третє місце в світі по лікуванню через океан. Це була дуже цікава історія. Я вже зробила шість таборів, десь приблизно 170 родин пройшли мою терапію. Я мала надію продовжувати, але я так, чесно кажучи, я віддала в душу всю себе в цей проєкт. І я мала трошечки зупинитися і попікуватися про станцію. І тут мені несподіва приходить повідомлення від всесвітнього ком'юніті Allo High Worlds. І вони пишуть мені, що Кшися, ми побачили ваш проєкт, номінуємо вас в п'ятірку найкращих людей в світі, хто займається океанотерапією. Я така, я не знала взагалі, що таке існує. Океанотерапія взагалі існує. І воно це хілінг через воду, через серфінг. Я така, вау, дуже цікаво. Потім вони взяли в мене інтерв'ю. Хтось там в Австралії, хтось в Гаваїв 70 локацій в світі, де люди займаються спрямовано лікуванням через серфінги, через океан різних стані, посттравматичний синдром, залежності, різні різні стани у людей. Далі я виграла третє місце. Вони за рік робили аналіз, хто що робить, як робить, які інструменти використовує. І потім самою великою нагородою було, коли команда з різних уголочків світу приїхали до мене на тяжку кави. Просто познайомитися з тобою, так? Так, і пошерити експіріанс, пошерити якісь знання, підтримати. І це мене так надихнуло, і я зрозуміла, що це точно те, що я хочу продовжувати, тому що дуже багато людей зараз потребують цієї терапії, екологічної. Можна піти на антидепресантах, вибрати шлях, не знаю, якоїсь MDMA-терапії чи працювати з психотерапевтом, але є екологічна среда і є вода, котра лікує, котра відновлює. І я почала розвивати свій проєкт океанотерапії. Ось так це все.
SPEAKER_01Тобто ти стала океанотерапевтом, власне, сама не знаючи дефініції цієї історії, і сама, не прагнучи туди, так сталося натуральним чином.
SPEAKER_00Чисто на відчуттях, чисто на відчуттях, і на тому досвіді, що я бачила, як люди трансформуються і як в них відновлюється нервна система, нервова система, ментальна, ментальне здоров'я не знаєш часом, чи можливо якісь сертифіковані психотерапевти, психіатри призначають це в своїх протоколах для лікування певних станів. Так а вже ж дуже багато взагалі водних практик. Да, це може бути і навіть ці озера. Басейн. Дуже багато класних технік релаксації через воду рекомендують при станах, де трошки нервова система дає збої.
SPEAKER_01Ти робиш свої проекти переважно для українських сімей, для українських жінок. Що ти бачиш зараз, з якими запитами приїжджають сім'ї, люди з України, з якими особливими станами і, можливо, якимось очікуванням щодо перебування поруч з тобою, поруч з океаном в твоїх програмах, що ти бачиш?
SPEAKER_00Якщо казати про мій сімейний проєкт, то тією головною метою, коли я його створювала, це було дати можливість батькам дійсно відпочити. Тому що вони для мене всі супергерої. Всі мати, тато, хто має дітей, вони просто супергерої. В них немає можливості дійсно заземлитися, розслабитися і відпочити. Це дійсно складно. Тому що завжди купа битових питань, навіть з дітками поїхати кудись на відпочинок, це куча організації. І це була моя мета. І я бачу, що родини приїжджають, вони дійсно отримують той відпочинок, ту синергію, вони стають на одній хвилі з дітьми. Тобто прибирається весь стрес якийсь організаційні питання, і вони насолоджуються відпочинком, і найголовніше, їх зв'язує, з'єднує одне заняття. Щодо дітей, в дітях це класно формує характер. Вони становляться сильнішими, чутливішими, прибираються цей емоційний, безкінечний поток і так далі. Але якщо казати про мої ретрити, океанотерапія, дійсно, люди часто приїжджають з запитом ментального відновлення, перезагрузки, перезавантаження, відновитись тіло, душу, думки. Бувають люди з панічними атаками, бувають люди з дуже з високою концентрацією стресу, і їм просто треба розслабитися. Банально, просто видихнути. І тут це дійсно дуже класно працює.
SPEAKER_01Твій океанотерапевтичний ретрит. Чи не здається мені, що ця програма більш націлена саме на відновлення жінок, чи приїжджають туди до тебе і чоловіки також? Питання в різниці цих стосунків, які жінки і чоловіки будують з океаном, чи бачиш ти, як по-різному ця взаємодія відбувається, і що відбувається з людиною після тижня на цьому ретриті?
SPEAKER_00Мої ретрити і для чоловіків, і для жінок. Для тих людей, котрі потребують цього ментального відновлення. Це і є таргет, це є ціль і місія моя ⁇ допомогти через екологічні терапії надати людям це відновлення. В принципі, немає різниці між чоловіками, жінками і їх стосунками з океаном. Просто я думаю, що це більше залежить від стану, в котрому знаходиться людина в даний момент в житті. До терапії через океан в мене ще дуже багато практик інших про відновлення. Тому це такий комплекс потужних терапій, завдяки котрим через тиждень людина дійсно повністю перезавантажується.
SPEAKER_01Розкажи, що ви робите на цьому океанотерапевтичному ретриті, крім серфінгу? Що ще відбувається, які практики ти інтегрувала в цю програму, і що чекати, якщо я завтра заєплаюсь проїхати на цей тиждень до тебе?
SPEAKER_00Ну, по-перше, цей тиждень ⁇ це тиждень для тебе тільки. Це коли ти просто забуваєш про все. І це таке, знаєш, як побачення з собою. Ми починаємо кожен день зі світанку. Ми прокидаємось дуже рано, ще темно, ми виходимо на океан, і я роблю саме мою методику океанотерапії, яка включає в себе техніки дихання. Ми робимо цигун, ми робимо занирювання в холодну воду, ми пробуджуємо тіло. Ми включаємо також. Я інтегрувала методику вінхов. Під час цієї активності людина дійсно максимально конектиться з природою, з собою, з внутрішнім станом. Це неймовірна практика, і люди, мабуть, після першої сесії, після першого світанку вже становляться іншими. Тому що весь той груз, який ми тягнемо іноді за собою, мені вдається ось цей момент перемкнути, тобто звільнити людей. Далі починається серфинг. Далі в нас є практика пілатесу, і це не просто спорт. Це дуже потужна історія відновлення тіла, гнучкості. І це дуже також допомагає в емоційному стані більш справлятися зі своїми страхами, заблокованими емоціями, включити цю гнучкість в тілі. Далі в нас є саундхіл, це звукова терапія, котра взагалі працює на рівні клітин. Далі дуже багато медитації, дуже багато прогулянок, церемоній, садхутерапії. Це дошка, так? Садка з гістками. Тобто масаж. Ідея в тому, щоб дати відновлення тілу, дати відновлення душі і дати відновлення твоєму розуму, твоєму стану, вимкнути оверстінгінг і більше занурити до глибин, до своїх глибин, відповісти собі, що я зараз відчуваю, що я зараз хочу. І там дійсно відбувається просто магія. Що говорять дівчата після цього тижня? Дуже багато виходить, емоцій, виходить у тих блоцях.
SPEAKER_01Таких катарсіс відбувається через контакт з водою, через медитації.
SPEAKER_00Так, так, так. І майже всі гості, котрі приходять цю, це інтенсив насправді. Це дуже багато всього. У вас село, це просто прекрасно. Також трокія свого роду. Вони однозначно щось розблоковують, вирішують свої якісь глибинні питання, котрі давно були на поверхні. Деякі люди щось відкривають собі, знаходять те, що давно хотіли, те, що давно не відчували.
SPEAKER_01Чи можна приїхати на цей ретрит з якимось запитом? І, наприклад, пошукати відповіді на якісь питання. Чи може це працювати в певному роді як медитативні практики, коли ти заходиш в це і маєш якийсь запит, я хочу щось запустити, я хочу щось переосмислити, я хочу з кимось попрощатися, я хочу з кимось налагодити і так далі і тепер.
SPEAKER_00100% працює з кожною людиною, у котрої є запрос, це відбувається в ретріці завжди. Іноді, що це дуже інтенсивна програма. Люди, котрі повертаються додому, десь ще місяць, півтора, два ще рефлексують, переробляють. І мені це дуже подобається. І я завжди думаю, як цей момент продовжити його продлити. Також ми дуже багато робимо письмової практики. Це взагалі терапія, якою я займаюся, мабуть, своїх 20 усвідомлених років життя. І ми дуже пишемо багато. А що саме? Це якісь вдячності, цілі? Це в мене є техніка, на кожен день я даю завдання, що ми сьогодні пишемо. Це буде зустріч з собою, це буде занурення до свого дитинства, чи це буде практика вдячності, чи практика відпускання, і дуже-дуже багато разних класних прийомів, котрі допомагають людині дійсно туди занурити. І я завжди, в нас таки виходить інтенсивний ретрит, але я дуже багато даю часу, спокою. І я дуже багато прошу просто прогулятися, просто залишитись наодинці, не біжати за новими якимись емоціями, спілкуванням і так далі. Це тиждень для тебе. І ти повинен цей тиждень максимально використати кожну хвилинку свого життя з цінністю для себе.
SPEAKER_01Як взаємодія з водою, ця кенотерапія дає вплив відкладений на сон, на якийсь рівень кортизолу, на якісь гормональні покращення, скажімо так, тому що класно бути з'єднаним з собою в контакті з тілом, коли ти не знаходишся в спокійному оточенні, біля великої води, в красивому мальовничому селі, коли ти після цього повертаєшся умовно в військовий Київ. Як психіка перебудовується, і чи стає вона дійсно порожнішою, еластичнішою і витривалішою до тих реальних викликів, з якими зараз живуть українці.
SPEAKER_00Ми завжди кудись їдемо, люба подорож, ми отримаємо купу емоцій. І коли ми вертаємось додому, це ось так два-три дні допоміг. Іначе ти вже й не відпочивав. Тому я і хотіла дуже інтегрувати всі свої знання і практики, котрі людина може забрати з собою і може далі жити з цими практиками і відновлювати себе, не будучи тут, на океані. Тому що скільки ми можемо разів собі дозволити поїхати в ретрит, правильно? Пару разів на рік краще вийшло. Це не так просто, тому ми навчаємося правильно дихати, ми навчаємося правильно виходити. Це те, що ти можеш забрати з собою. Це 100%. Я надаю дуже багато інформації з собою. Технік, котрі дуже швидко тебе перемикають зі стресового стану. Це взагалі неймовірна практика відновлення тла, розуму, емоційного стану. Взаємодія з водою може продовжуватися.
SPEAKER_01А яким чином, наприклад, можна цей досвід взаємодія з океаном перенести в душ чи військові квартири?
SPEAKER_00Де те, що ми робимо на ранкових наших практиках по методу вінхоф, техніка дихання, потім занурення в холодну воду. І це можна робити, умовно, в своїй вані. І якщо людина це робить усвідомлено, це неймовірна історія, котра також підіймає цю хвилю всіх дофамінів, ендорфінів і так далі. Коли ти робиш цю практику регулярно, ти взагалі перестаєш хворіти. В тебе підіймається імунітет, в тебе заряджається. Коли в тебе є енергія в цілі, ти легше справляєшся зі стресом. Тобто це всі навики, котрі ти можеш брати з собою додому і працювати з ними. І той блокнотик, котре ми виписуємо, ці всі техніки, які я щойно розказала, ти також збираєш з собою додому. Тому що це якраз ті прироботки, куди ти можеш заглянути, коли тобі тяжко становиться і вспомниш, що ти писав, що ти там виписне.
SPEAKER_01А де тобі було добре, де тобі дібав цей контакт з собою справжнім? Я хочу трошки повернутися до дітей. Є такі дослідження, які говорять, що покоління дітей, які виросли без такої неструктурованої, неорганізованої гри або без фізичного ризику, яке дає океан, серфінг, вони мають і вищі рівні тривожності, і меншу стресостійкість. Чи бачиш це у дітей городських, міських, які приїжджають до тебе на ці ретрити? Чи бачиш ти якусь динаміку, якщо вони приїжджають, наприклад, на три зміни, якщо вони приїжджали минулого року і повернулися ще раз, чи змінюється щось в їх сприйнятті світу, в їх взаємодії з іншими дітьми? І чи є якісь у їх батьків запити до тебе, коли вони привозять на кемп своїх малюків, окрім чисто займи їх, дай їм фан і дай нам час.
SPEAKER_00Так, в цьому і суть. Тому я взагалі створила цей табір, тому що я дуже хотіла, знаєш, якщо б я була маленька, і тоді я спробувала серфінг, я думаю, що я набагато швидше піймала ту впевненість в собі, якось розширення свого майнсету, відчуттів і так далі. Тому я дуже хотіла передати це своїм дітям, дітям своїх друзів і так далі. Серфінг, яка неймовірно круто вас, виховує дітей. По-перше, те, що я придумала, no wifi, go surfing. Вони приїжджають і вони забувають загаджити. Вони отримують то дитинство, котре було в нас. У нас була природа, у нас було село у бабусі, бо соніг бігали по траві, годували курочок і так далі. В них зараз цього немає, тому що зараз інший світ. Зараз дуже багато діджитал інформації.
SPEAKER_01Чи спроможні 10 днів на рік започаткувати іншу, можливо, не культуру, а звичку у цих дітей сучасних, які звикли жити кліповим мисленням, стимуляцією від Тіктоків, Інстаграмів. Я дуже бачу великий потенціал в тому, що ти робиш для того, щоб це змінювати, щоб повертати нас і їх до цієї еволюційно правильно налаштованого сетапу взаємодії людини з природою, дитини з природою, людини з людини. Але я досі не можу знайти відповідь на те, чи спроможні такі короткочасні досвіди змінювати паттерни великі.
SPEAKER_00Стовідсотково це працює навіть короткочастянці, тому що коли дитина усвідомлено забуває за Wi-Fi, за гаджети, за те все, чим вона живе постійно, в неї формується пам'ять. Її тут і зараз класно і хорошо, і їй не потрібен той поток інформації, в них формується ця пам'ять, і коли вони приїжджають до кемпу, і в них 10 днів того коннекшену з природою, з другими дітьми, з класними емоціями, не завжди з класними, і не дістання впав з хвилі, розстроївся, спробував ще. Там йде формування характеру, дуже сильного. І в них з'являються ці нові паттерни, ці нейронні зв'язки, вони формуються. І коли вони повертаються додому, а вже ж, далі знов школа, навчання, якісь звички і так далі. Але в них є ця пам'ять, котра їх повертає, коли їм було класно. Тобто це розширяє їх майнсет, розширяє їх усвідомлення. І тому вони, повертаючись, це дуже класно, вони, знаєш, там перший табір, коли кажеш, в нас забирають гаджети, в нас зараз буде гра, активність і так далі. Всі одразу, який, куди гаджет, я не можу без телефону. Потім вони забувають, а на наступний заїзд, коли вони повертаються, вони одразу самі віддають свій телефон і кажуть, ну що, погнали на океан, на серф і так далі. Тобто вони знають, що так також буде класно. І вони розслабляються, вони станоються більш щирими, відкритими, спокійними, уходить тривожний стан, уходить у цей напруга в тілі, в думках, в висловах і так далі. Вони дійсно трансформуються. І я дуже багато, для мене багато їздить діток вже 5-6 років, і вони ростуть зі мною, я можу сказати, я їх відчуваю, що це мої діти, кожна дитини, котра приїжджає. І я насолоджуюся тим, як вони дорослішають, як в них розширен цей світогляд, і їх досягнення в воді, в океан, в поведінці, в повазі, це неймовірно, це просто мурашки. Я божню це і хочу продовжувати так і робити, і бачити дітей щасливими, з такими, якими вони є тут, біля океану.
SPEAKER_01Круто. Є така концепція контрольованого ризику, що коли людина під наглядом або тренера, або розуміючи, що вона плюс-мінус все одно в безпеці, що би не відбувалося, її там врятують, проходить ці випробування, це може працювати певним чином як терапія. Ти навчаєшся робити якісь ризиковані речі, розуміючи, що ти в безпеці. Для чого дитині може бути корисним такий ризик, цей досвід падати, вставати, преодолівати і знову відчувати себе переможцем в результаті?
SPEAKER_00Це впевненість в собі, це вміння не здаватися. Якщо ти впав, пробуй ще раз. Не засмучуйся, пробуй ще раз. Ось ці попитки кожного разу формують в них неймовірну впевненість в собі. Приймати рішення, вибирати. Оцей ризик, коли ти повинен сам прийняти рішення, чи це твоя хвиля, чи ні. Щоб зараз в цій ситуації робити, як тобі вийти з цієї ситуації і так далі. Це формує в них фокус, концентрацію, увагу, віру в свої сили, впевненість. Це неймовірно, на цих маленьких, казалось би, 10 хвилин ситуацій, хвилька ж за хвилькою йде, і уяви, скільки в тебе за один урок. Ціх досвідів, а вже ж дитина буде іншою, а вже ж вона сформується тут і зараз, тому що їй дають довіру в плані того, що такий супорт, тому що вона знає, що тут інструктор, що все безпечно, але вона все ж таки сама приймає рішення, чи брати хвилю, чи як тримати ту дошку, чи як виходити з якоїсь нестандартної ситуації і так далі. Тому це неймовірна школа, мені здається.
SPEAKER_01Мене дуже цікавить питання, чи можливо розглядати океанотерапію, екотерапію як елемент системи роботи з травмою? Ми зараз дуже багато стикаємося з цим. Навіть якщо в тебе, умовно, немає якогось прямого демеджу від того, що робиться з людьми війна, дуже багатьох людей і ПТСР, і якісь депресивні розлади, і складні тривожні стани, і так далі, тепер. На яких рівнях екотерапія може бути цілющою з точки зору роботи з такою травмою?
SPEAKER_00Тут залежить від наскільки сильна ця травма. Звичайно. Наскільки вона сильна, настільки довше треба буде робити цю терапію, тому що вона екологічна, вона натуральна, вона природна і вона потребує часу. Потребує часу, потребує роботи усвідомленої. Але вже ж це і є суть, і моя місія і моя ціль, тому що я вірю, знаю на власному досвіді, на досвіді тих людей, які до мене приїжджали з травмами і проходили програму, як вони відновлюються. І це є суть продовжувати працювати з такими кейсами?
SPEAKER_01А є якісь, наприклад, як маркери того, що от тут при такій травмі достатньо посорфити тиждень провести на ретриті і все похилиться. А наприклад, з такою травмою треба полюбити йти до спеціаліста, до психіатра, приймати антидепресанти. Як ти це для себе визначаєш? І які маркери і поведінки людини, дій людини, ж ти скажеш, Окей, тут ми попрацюємо з тобою і точно станеться якісь покращення, а тут по-любому треба йти до спеціаліста, приймати таблетки, а потім закріплювати це якимось медитаціями.
SPEAKER_00Я взагалі проти таблеток, якщо чесно, я їх не вживаю вже дуже-дуже багато років. Я вірю в те, що ми можемо такими натуральними природними терапіями підняти себе. А вже ж нам потрібен провідник завжди. І наскільки той провідник буде правильно спрямований відчувати нашу ситуацію, допомагати нам, підсвічувати нам, куди нам далі, я скажу так: на власному досвіді всі, хто приїжджав із різними запитами, однозначно навіть за тиждень у людей. Відбувається класне полегшення. Далі питання, що людина хоче вирішити ще, продовжити ще, чи включити ще якісь інструменти і так далі до своєї терапії. Я вважаю, що просто ніж чим більше глибока в тебе травма, тим ти потребуєш трошечки більше часу. Іноді, може, тижня може не хватити, в залежності від стану. Але так чи інакше, в тебе буде вже відновлення, в тебе буде вже перезагрузення.
SPEAKER_01Слухай, якщо ти приїхав з міста, де шмаляються, не знаю, якісь речі, просто зрозуміло, що в тебе.
SPEAKER_00Але і на гормональному рівні, на біохімічному рівні, на нейропластичність нашого мозку, на когнитивні всі процеси, в тебе задійствується тіло, мозок, відчуття. Тобто це однозначно навіть, я скажу так, мабуть, три дні в воді, тут, на березі, з природою, з диханням, з практиками, з правильним усвідомленим підхідом, це вже буде дуже-дуже цінно і корисно для здоров'я.
SPEAKER_01Слухай, еканотерапевт, сьогодні цей еканотерапія, еканотерапевт, багато про це сьогодні згадувала. Чи є ця професія, чи покликання якось структуровано, це вчать, ти можеш піти в якийсь університет, чи це, скоріше, якась така інтуїтивно створена історія.
SPEAKER_00Це дуже насправді дуже науково доведено, як працює вода, як працює серфінг, як працює.
SPEAKER_01Тому можна навчитися, а може піти в інститут і стати океанотерапевтом.
SPEAKER_00Ти знаєш, професії океанотерапевта такого немає. Є професія серф-інструктора. І ти просто вибираєш напрямок, який ти хочеш продовжувати. На жаль, на жаль, не так багато в нас цих центрів відновлювальних. І більшість шкіл, більшість вчителів все ж таки підходять до серфінгу як до спорту. Або форфан. Така розвага отримати кайф, приїхати покататися. Просто, мій погляд на серфінг взагалі на океан, це сугубо терапія.
SPEAKER_01Він еволюціонував в часі, правда, ти ж теж починала більше як класичний серф або вейксюф тренер. І далі ти знайшла в цьому якісь інше грані.
SPEAKER_00Вірно, але якщо отмотати назад, в той мій перший досвід, що я тоді отримала? Я отримала тоді терапію. Я отримала ту терапію, котру зараз я тепер можу її висловити і можу її інтергруватися. Загнати в систему. Безумовно, тому що на той момент, коли я почала серфити, я працювала в ресторанній сфері. У мене було дуже багато проєктів. Це завжди купа інвесторів, команда, двіжуха. І для мене був поїздка на серфінг - це був побіг. І я знала, що я приїду і я зараз оновлю всю систему. Я омию мозок, омию свою душу, тіло. І я поверталася додому, неймовірно заряджена, щаслива. І завдяки моїй родині, котрі мене підтримували, бо вони знали, що мама повернеться щасливо.
SPEAKER_01Дозволяли тобі, вони казки.
SPEAKER_00Вже там передос робочий, гонка без кінця бігом на океан. І це мені завжди допомагало. Тобто, в принципі, з першого разу, з першої поїздки, це для мене завжди була моя терапія. І то працювання зі страхами, і пропрацювання дуже багато різних тем життєвих. І навіть, ти знаєш, я одного разу робила воркшоп для рестораторів. Він називався ⁇ Как відкрити ресторан з харизмою ⁇ . Це ще до твоєї серф-ери, я вже почала серфити, але я ж продовжувала займатися своїм бізнесом і розвивати ресторанні проєкти. І я зробила цілу лекцію, де я навчала рестораторів, як створювати ресторан, як працювати з гостями, як включати сервіс, як включати госпіталіті. І в мене вся лекція була построєна на серфінгу. На аналогіях. Це було на серфі. Все як в серфі, в бізнесі, в житті, вміння брати ризик, бути впевненим, відчувати момент, довіряти десь, десь навпаки, почекати. Тобто це дуже-дуже класна школа життя, бізнесу і взагалі. Тобто, так, і зараз на сьогодні це дійсно терапія, котра розвивається. Я дуже рада була познайомитися з цим світовим ком'юніті і побачити, що дуже багато місць в світі, з людьми, котрі працюють з цією терапією і надають допомогу іншим.
SPEAKER_01Слухай, ми багато говорили про знаходження тут, про півні, про екокуточки, в яких ти одразу відчуваєш цю зв'язку з природою. Відверто більшість людей, які нас дивитимуться, це люди, які живуть в Україні, в яких немає можливості частіше, ніж раз на рік, наприклад, приїхати до тебе або в якесь інше місце і отримати цю зв'язку і цю таку підтримку. Дай декілька якихось дієвих порад, що знаходячись в Києві, жінці, в якої є робота, хронічний стрес, діти, відповідальності і багато, багато, багато всяких, але робити у зв'язці з природою або з собою за 15 хвилин в день, щоб відчувати себе краще.
SPEAKER_00По-перше, треба домовитися з собою, що кожен день в нас є побачення з собою. Тому що значить практично. Тому що ми, по суті, це найголовніше і найцінніше, що в нас є в житті. І окрім всього, всіє рутини, всього стресу, всіх робочих моментів, найголовніше приділяти, хоч трошечки уваги собі. 15 хвилин. В ці 15 хвилин. Перше, що я рекомендую і завжди цим користуюся в своїх різних турбулентних станах, це дихання. Дихання ⁇ це найшвидший, найефективніший метод швидко заспокоїтися, привести себе в порядок, якщо ти отримав зараз стресову ситуацію, чи переживаєш якийсь сумний момент і так далі. 5 хвилин дихання.
SPEAKER_01Якісь конкретні практики ти можеш порадити.
SPEAKER_00Дивись, саме простіше, щоб зараз не занурюватися в тісь техніки і так далі, ми дихаємо понад 20 тисяч разів в день. Але ми дуже дихаємо мало усвідомлено. Взяти 5 хвилин, присісти, закритися від всіх і просто сконцентруватися на вдох і видахі. 5 секунд вдох через ніс і на 5 секунд видох. Спокійно, ритмічно, без затримки. Циркульоване дихання покругу. Не треба зараз, не всі люди вміють медитувати, вміють переходити кудись в інший стане. Це все просто. Просто концентрування вдосі, ми вдихаємо насолоду життя, запах повітря, ми повинні відчути, що цей подих повинен бути як найприємніше, що в нас є. Тому що якщо ми не дишимо, ми не живемо. І на Видосі ми видихаємо все, що нас турбує, напруження, весь стрес і так далі. Наступний момент, якщо є можливість вийти на природу, це може бути ліс, це може бути озеро, водойом, все що завгодно. І просто спокійно посидіти в тиші без телефону, без повідомлень, без 5 хвилин, 10 хвилин. Подивитися на воду взагалі буде неймовірно класно.
SPEAKER_01Можна напроточну з кранутим.
SPEAKER_00До речі, можна не проточно. Класна медитація.
SPEAKER_01Я шукаю якісь такі дуже продуктивні і дуже функціональні лайфхаки, що можна зробити для себе, не виходячи з квартири. Якщо, умовно, дивитися просто на воду або постояти під душем. Ти розказувала про цю техніку, яку ви дихали, і вода. Як це можна скомбінувати, наприклад, в домашніх водах?
SPEAKER_00Слухай, душ, але душ з сіллю. Треба просто зайти в душ, взяти соль з макушки до п'яточок, намазатись солью і змити соль, водою цю соль з тіла, і просто уявити, що вся напруга, весь стрес, все уходить з води. Разом з водою. Це саме в океані, вода солена. Солена вода витягує всю токсини, всю інформацію з кожної клітинки негативною і очищає наше тіло. Навіть потримати ножки в соленій воді вдома 5 хвилин, і у людини дійсно відбувається біохімічний процес і відновлюється ментальний стан. І це дуже класно працює. Зв'язати це з технікою дихання вже вже 15 хвилин для себе. А метод Венхов, а вже ж потребує трошечки підготовки, там специфічна техніка дихання, займає вона 15 хвилин в день. По суті, можна починати кожен ранок з неї. Це дихання плюс холодний душ. Але це треба постепенно готувати ціло. І якщо є доступ до часу, до такої техніки, з радістю, надішлю рекомендації і так далі.
SPEAKER_01Просто під відео цим покладем посилання, де можна почитати або подивитися, що ця техніка.
SPEAKER_00Людина просто на день буде настільки заряджена іншою енергією, іншим станом, що вона швидше справляється з якимись задачами, легше себе відчуває енергійно і так далі. І що ще можу порекомендувати? Менше телефону. Я завжди кажу, 15-20 хвилин після пробудження, мінімум, будь ласка, не беріть телефон. Просто не налаштуйтесь на день. Класний момент, який я завжди всім своїм гостям рекомендую, коли ти відкрив очі зранку. Просто скажи собі, сьогодні найкращий день моєї життя, тому що цього дня ніколи ще не було і вже ніколи не буде. І як би не було тяжко, які б в нас не були б стресові моменти в житті, цей день єдиний. І проживи його так, як ти хочеш прожити, наче він останній. І це завжди мене підтримує. Я також буваю в різних станах. І ця настройка включає в мозку той посил, що все, я сьогодні живу наповну. І в тебе міняється взагалі ритм. Якщо ти розкидаєшся, береш телефон, і там одразу якась новина чи щось, настройка буде інша. Коли ти уходиш спати, за пів години, за годину краще до сна, класно подихати, класно просто відпустити день, класна техніка вдячності. Навіть якщо немає часу або сил вже писати після роботи, після всього. Просто класно бути вдячним за цього. Просто сказати, Боже, дякую. І якщо людина починає усвідомлено приділяти увагу тим маленьким моментам, які відбулися за сьогодні, то ми розуміємо, що вау, так багато класного в нас в житті. І фокус зміщується від негативного на позитивне. І ти засинаєш більш розслаблено. І в тебе включаються ті процеси, ті сигнали, котрі активують повне розслаблення і відпочинок. Тому що впродовж сна ми також повинні вміти відпочивати. Іноді не треба їхати кудись далеко. Ми можемо це все вмикати в програму свого дня. Віддомленість, фокус, там де фокус. І авже ж бувають моменти, бувають моменти тяжкі, і просто пам'ятати про свій центр. Я тут, я живий, я стою на землі, подихати, налаштуватися і продовжувати свій день.
SPEAKER_01Дякую тобі. Дякую тобі. Це було дуже гарно. Вийшла? Дякую, що були з нами. І до наступної розмови.