Чому ти виснажений навіть після вихідних

Вихідні були. А в понеділок — знову життєва батарейка на нулі.

Здається, що треба більше спати, довша відпустка, ще один вихідний. Але ми вже пробували — і ненадовго вистачає.
Тому що проблема не в кількості відпочинку. А в тому, що ми плутаємо відпочинок з розвагами. Серіали, друзі, піца — це приємно, але це не відновлення. Нервова система від цього не заряджається.

У цьому відео розбираємо:
— чому навіть “нічого не робила” не дає відчуття відновлення
— що таке кортизолове паливо і як ми на ньому живемо роками не помічаючи
— чому тіло в спокої — а всередині все одно тривога і напруга
— як відрізнити справжню втому від перевантаженої нервової системи
— і що реально допомагає відновитись — навіть без відпустки і вихідних

Хочеш розібрати свою ситуацію особисто?
Запишись на безкоштовну ознайомчу сесію з куратором — розберемо звідки втома і що з цим робити саме тобі:
👉 https://forms.gle/o7TVABHpCWT1RHL77

 Познайомитись зі Школою Тишина ближче:
👉 https://www.instagram.com/tishina.meditation

З кураторкою Школи Альоною:
👉 https://www.instagram.com/alenaaa.kuts/

Transcript

Copy Transcript Copied

SPEAKER_00 0:00

Привіт! Мені 32 роки, мене звати Альона, і я не вмію відпочивати. Так, так, вам не почулось. Пів життя мого пройшло, а чу вже пів життя, господи, я вже вперед це бралась. Третина мого життя пройшла, і тільки зараз я усвідомила, що є якась загостка, якийсь секретик в тому, як ми проводимо свої дні не на роботі. Типу, ці вихідні або час, коли ми повертаємось додому. Як я це помітила? Якось мені нещодавно згадалася така історія, що, пам'ятаєте, це відчуття, ти прокидаєшся в п'ятницю зранку, і ти такий, господи, господи, 6 годин і буде щасливі 48, плюс ще трошечки вечора-п'ятниці, коли я не буду думати про цю кончену роботу, про цього начальника, цих колег, і буду просто що? Чіліть, їсти піцку, пити коло, ходити в кіно, дивитися сірічі, зустрічатись з друзями. Не знаю, якісь активності собі придумаємо. Зазвичай у мене план був такий: п'ятниця-вечір це замовити піцу з чоловіком поїсти. Ми могли сходити в кіно, це взагальна тема, якщо якісь прем'єри, то не було майже моєму щастю. Ну, звісно, з друзями зустрітися. Інколи, ну, окей, спорт був ще був спорт в моєму житті, і це теж планувалося на якісь вихідні. Але, окрім цього, були там якісь хатні справи, треба було щось все одно дороблювати по роботі. І от субота, вечір, і я вже в думках про те, що, господи, завтра неділя, а потім знов цей понеділок. І понеділок ранку, і ти такий, бляха. Ну, наче ж я два дні, типу, нічого не робив, не думав про ту роботу. Так мені здавалось. Але чому я не відчуваю цього відновлення, наповнення сил, що в мене є знову енергія, ресурс ще п'ять днів працювати. В чому причина, або чому так сталося, що у нас є цей ритм 5 днів робочих, два вихідних, але завжди вважалося, що просто за мало днів на відпочинок. Десь там в скандинавських країнах, здається, в Фінляндії вже є така опція на роботі, що 4 дні лише робочі, і 3 дні вихідних. І, здавалось, це має допомагати, бо типу більше відпочиваєш, але суть не в тому, не в кількості часу проведеного за відпочинком, хочеться в кавичках. Можна тут вирішити в кавичках напишите це слово. Бо суть в тому, що ми називаємо відпочинком. І чи не плутаємо ми справжній відпочинок, який має відновлювати, з розвагами або враженнями з тим, що дає нам позитивні емоції. Я почала розбиратися в цій темі, бо у мене було доволі насичене життя, робота, родина. Мені хотілося жити активним соціальним життям, але моєї життєвої батарейки вистачало рівно ні на що. рівно на роботу прийти додому, приготувати вечерю, і це коло, воно просто замкнене, і я не знала, як з нього вийти. Я почала цікавитись тим, які є способи взагалі відновлення, відпочинку, як себе наповнювати. І на цьому шляху мені зустрілася наша школа, школа ментального здоров'я Тишина, де зараз я є куратором. І там я дізналася дуже цікаву штуку, неочікувано і неочевидно для мене. Я десь розуміла, що де собака зарита, що це якісь уявлення, ідеї про те, що таке відпочинок, яким він має бути. Ще з дитинства мого, приклад моїх батьків, те, як вони це робили. Бо я та людина, я думаю, зараз всі згадають себе. Знаєте, коли ви сидите, не знаю, просто їде чайочок, нікого не чіпаєте. Отак сьорбите його, вам хорошо. І тут відкриваються двері неочікувано. Ви вздрагуєте і такий, господи, зараз, ну, типу, спитають, прийдуть, може я щось, ну, а що це? Я нічого не роблю? Оце я така людина. Я вже давно не живу з батьками, але ця звичка, цей паттерн так реагувати у мене залишився. Бо постійне відчуття, що я цей відпочинок ще не заслужила, я ще недостатньо зробила, я ще недостатньо втомилася, я ще недостатньо себе задобала. Допоки я не пройшла навчання в школі. По-перше, отримала інструмент для того, щоб щоденно відновлюватися і зрозуміла, що відпочинок, виявляється, не пов'язаний з тим, щоб отримати якісь враження, нові емоції, якийсь новий досвід. Ці всі штуки прикольні. Це частина нашого життя. Це така важлива, складова, яка дає насичення, наповнення. Але це взагалі ніяк не королюється і не пов'язано з тим, щоб заряджати цю свою життєву батарейку, щоб відчувати цей стан наповнення, відновлення енергії, коли в тебе є сила, натхнення діяти і щось робити. Скажу, можливо, трошечки, давайте всі люблять наукові терміни, що таке, коли у вас є достатній рівень енергії? Це коли всі ваші системи працюють стабільно, коли немає цього або екстра захоплення або впадання на дно, бо це часто і моя була проблема у цих емоційних гойдолок, ти наче один день себе налаштував, наприклад, в п'ятниці у тебе гарний настрій, бо ти знаєш, що попереду вихідні, а в понеділок тобі хочеться вмерти, бо ти розумієш, що тобі ще п'ять днів хоч-нехоче, прийдеться, наприклад, ходити на ту роботу, яку більшість з нас, на жаль, не любиться, якщо м'яко кажучи. Так от фішка в тому, що можна жити на двох типах палива, можна жити на цьому швидкому дофаміні, такому вприску адреналіну, на кортизолі, на гормоні стресу, постійно себе мотивуючи, підганяючи, живучи в постійній напрузі, це дуже легко відслідкувати, який тип у вас. Наприклад, якщо ви постійно відчуваєте таку тривогу, напруження, якщо навіть тіло в спокійному положенні, ви лежите горизонтально, все окей, нуль небезпеки, але відчуваєте навіть якісь такі тремтіння всередині, якщо думко-потік, як я його люблю називати, ця мисленева жуйка, вона не зупиняється навіть, коли вам не потрібно ні про що думати. Якщо у вас ви робите одне, думаєте про інше, ще плануєте думати ще про щось п'яте, це все такі ознаки того, що ваше тіло, ваші всі системи, вони вже на такому екстра режимі працюють. Є другий тип такого палива, підзарядки нашої, це таке рівне, але в гарному сенсі відчуття спокою, розслаблення, коли ти чітко знаєш, що тобі робити наступним кроком, коли в тебе є відчуття цієї преславутової внутрішньої опори, коли ти чітко знаєш, що тобі робити, навіщо? Всі системи працюють на стабільному рівні. Тобто ти завжди в такому позитивній нейтральності. Ні яскравих скачків нагору, ні яскравих скачків вниз. Тобто це стабільний стан, на якому можна рухатись просто вдовго роблячи те, що ти хочеш, рухаючись до своєї цілі. В першому випадку, звісно, нам необхідні враження, бо це стимуляція, це якраз цей поштовх, оцей вприск, не знаю, адреналіну цього кортизолу, коли ти даєш собі якісь емоції для того, щоб у тебе були мотивації і сили рухатися далі. Коли ми тривалий час живемо на першому типі палива, на цьому картизоловому пальному, нервова система починає жити на такому екстра режимі, вона перезбуджена, вона перевантажена, їй все важче обробляти нову і нову інформацію, яку я просто зауважую, що для розуміння нам здається, що тільки якісь яскраві події змушують якось нас переживати, якісь емоції. Насправді, з емоційним напруженням ми стикаємось щодня. Будь-яка найдрібніша ситуація, я не знаю, ви проспали зранку трошечки, чи вам не так відповів чоловік або дружина, чи на роботі на вас колега не так подивився, чи хтось в метро наступив на ногу, все це викликає у вас певні емоції, і все це змушує нервову систему працювати. Вона має це якось обробити. Будь-яка емоція, яку ви відчували, має бути оброблена нервовою системою. Так от, коли ви живете в стані емоційного збудження, і ви перебуваєте в ньому 24 на 7. 24 на 7, що я маю на увазі, ви і в за ніч не відновлюєтесь, і лягаєте спати, ви ще щось перетравлюєте, прокидаєте зранку, ви вже в напрузі, в тривозі, я це кажу на чуток, наші студенти на курсі діляться такими історіями, що вони просто відкривають очі і вже відчувають напруження. І це говорить про те, що нервова система вже на якійсь критичній точці. І до чого це все призводить? Ми б не били тривогу і не записували б ці ролики зараз, якби це не погіршувало якість вашого життя. Щоденно, потрошечки на один відсоточок, але якість вашого життя знижується. Про що я говорю? Це порушення різних когнитивних здібностей, знижена концентрація, продуктивність, ви починаєте забувати звичні речі, це неконтрольовані викиди емоцій, агресія, роздратування. Це апатія, це відсутність бажання щось робити, чимось займатись, відсутність взагалі якогось смаку, жаги до життя. Це взагалі зараз час і запит, коли тупо нічого не хочеться. Просто нічого. Можна впасти в апатію, якийсь день в цьому пробути, але коли це затягується на якийсь тривалий час, то є просики. Це коли порушується сон, ви або погано засинаєте, або не висипаєтесь. Вам стає все складніше щось вивчати. Зараз теж такий тренд на проходження різноманітних навчань, але в стані цього виснаження, коли нервова система перевантажена, вона не здатна оброблювати нову інформацію. У вас просто немає ресурсу на те, щоб це все перетравлювати. Тому це є метод, спосіб життя на цьому постійному враженні, стимуляції себе, свого організму, всіх своїх систем можливий. Ми не говоримо про те, що так не можна жити, можна. Але питання якості вашого життя, тривалості вашого життя, задоволення від того, як ви це життя проживаєте, і можливості, які в вашому житті існують. Це від стосунків на роботі, від рівня вашої реалізації, від того, наскільки масштабним можуть бути ваші цілі і до чого ви можете дійти досягнути, до самовідчуття себе, до різних фінансових, не знаю, цілей - все, чого ви торкнетесь в вашому житті, залежить від вашого стану. Це фундамент, це основа, з цього все починається. Якщо ви себе погано почуваєте, просто згадайте, в поганому настрої хочеться тільки що, полягти і накритися плєдом, щоб ніхто тебе не чіпав. Це моя улюблена історія. Я хочу в ліс, щоб поменше людей, побільше природи і дерев. Це прикольне бажання, але якщо ви надто часто про це задумуєтесь, то подумайте про те, чи не час ви почати навчатись системно відновлюватись, якісно відновлюватись, правильно відпочивати. Насправді все дуже просто, простіше, ніж здається. І замість того, щоб знаходити все нові і нові способи для того, щоб стимулювати себе і отримати хоча б якісь позитивні емоції двічі на тиждень, є доволі простий інструмент і проста система і підхід, коли відновлення, коли відпочинок є в кожному вашому дні. Ну просто згадайте, коли ми були маленькі, в садочку нас завжди склали на денний сон. Зараз, напевно, кожен дорослий мрія би про те, щоб в нього була можливість лягти поспати ці дві години. Але це щось на неможливому в наш час, в цьому ритмі, в якому ми живемо. Але є альтернатива, є можливість відновлюватись за більш короткий час, всього 20 хвилин на день. І ще один момент, що відновлення - це навичка. Це те, що нам не привили в дитинстві, не тому, що не хотіли, а тому, що наші батьки так само не знали, як це. І ми заточені на те, щоб працювати. Взагалі, це наша основа щось робити, це природне для людини працювати, втомлюватися, відпочивати. В нашому підході ми починаємо не з того, що знову ставимо в собі якісь цілі, до чого ми рухаємось, не з того, що ми будемо робити далі, а з того, в якому стані ми знаходимося. Тобто ми починаємо з того, щоб відновитися. Бо, як я вже казала, результати не народжуються з надриву, результати не народжуються з ще більшого тиску. Ми так звикли, але це не обов'язково і можна інакше. І у нас є проста техніка релаксації, яка працює з вашою нервовою системою. Вона дуже плавно і м'яко відновлює її і має накопичувальний ефект. Оцю втому і виснаження, оцей перегруз вашої нервової системи ви збирали багато років. Тепер нам потрібна зворотня дія. Було напруження, тепер ми будемо розслаблятися. І ми в школі маємо цілу систему, яка вас поступово буде плавно в це вводити, яка буде частиною інтегруватися в ваше життя, і вбудується в вашу таку приємну ротину. Як потрапити до нас і спробувати це на собі? Це дуже просто. У нас є перша точка входу, це такий персональний розбір, зустріч з куратором, де ви зможете озвучити свій запит, те, що вас на зараз хвилює, в якому ви стані знаходитесь, і ми прямо так покроково розберемо, як ви туди прийшли, як вам тепер звідси вийти, і як наша система, наш підхід вам в цьому допоможе. Або ви одразу можете почитати детальніше про програму, про навчання і, наприклад, приєднатися на найближчий потік. Якщо ви зараз вже зараз відчуваєте апатію або відсутність сил, або небажання щось робити, це сигнал від вашого тіла, що все, що вам потрібно, це відпочити. Просто пам'ятайте про те, що нічого не робити, це не про деградацію, це про етап відновлення, який потребує ваше тіло. І воно вам про це сигналізує. Просто дайте це собі, просто спробуйте 10 хвилин побути в тишині, обмежити на якийсь час використання різних гаджетих соціальних мереж, якихось перегляду серіалів чи чогось іншого. Спробуйте відчути себе, своє тіло і що з вами насправді зараз відбувається. Я знаю, що це не просто. Але на щастя існує наша школа, яка вам в цьому допоможе, і наша команда кураторів, яка підтримує вас на цьому шляху. Пам'ятайте, що ви не самі в тому, де ви зараз знаходитесь, як би ви зараз себе не відчували. Це етап, це етап, який закінчиться, з якого можливо вийти, особливо якщо є ті, хто вас в цьому підтримують.