Драміона як наркотик: чому фанфік «вставляє» більше за власне життя”

Ти просто хотіла глянути що воно таке. А прийшла до тями о 6 ранку під спів пташок. Знайомо? 😄

Мільйони дорослих серйозних жінок: мам, підприємців, докторів наук — не можуть відірватись від фанфіків. І говорять собі: та це просто гілті плежер, нічого такого. Але що, якщо це не просто про книги?

У цьому відео Оксана — кураторка Школи ментального здоров'я «Тишина» — розбирає чому чужа любовна історія захоплює більше ніж власне життя. І що за цим насправді стоїть.

Якщо впізнаєш себе — приходь на безкоштовну зустріч з куратором. Разом розберемо твою ситуацію і як повернути смак до свого життя 👉 https://calendly.com/tishina_school/diagnostic_session

Після перегляду ти зрозумієш:
 — чому з віком життя втрачає смак — і чому це не норма і не доросле життя
 — як кортизол буквально блокує твою здатність відчувати радість азарт і жагу
 — чому фанфіки серіали і романи дають тимчасове полегшення але поглиблюють проблему
 — і що реально допомагає повернути смак до свого власного життя

00:00 — як Драміона захоплює дорослих серйозних жінок — і мене теж
 02:36 — хто така Оксана і чому вона говорить про це
 03:27 — чому твоє життя не захоплює тебе так само як Драко Герміону
 04:37 — чому втрачати смак життя після 30 — це не норма
 05:54 — кортизол як дементор — що він робить з твоїми гормонами радості
 07:31 — що відбувається з реальним життям поки ти у бульбашці фанфіку
 10:09 — як повернути смак і кайф від свого реального життя
 12:07 — як саме відновити нервову систему і що для цього потрібно
 Якщо рука тягнеться до фанфіку після кожного важкого дня — ти не слабка. Твоя нервова система просто давно просить про допомогу.

🔹 Оксана в Instagram:
 👉 https://www.instagram.com/morethanoksana/
🔹 Школа «Тишина»:
👉 https://www.instagram.com/tishina.meditation

Transcript

SPEAKER_00 0:00

Привіт! З вами Оксана, куратор школи ментального здоров'я та ЧНА. Ця серія ⁇ живі розповіді кураторів школи про свій досвід. Про те, як виглядає свідомий стиль життя, коли вчиться відчувати себе і жити зі своєї правди. І що реально змінюється, коли щодня працюєш зі своїм станом. Тут немає мотивації і готових відповідей, тільки чесний досвід людей, які самі через це проходять. Посилання на соцмережі та більше про школу в описі. Привіт! Сьогодні в такій дещо інтимній атмосфері своєї спальні я розповім тобі історію, яку, як мені здається, ти доволі непогано знаєш. Напевно, починаються вони всі однаково. Ти сидиш чи лежиш, гортаєш стрічку в інстаграм. Можливо, воно попадається тобі в рекомендаціях. А можливо, як мені, тобі надсилає подруга. І ось ти дивишся, цей рілс або цей, або цей, або цей. І на всіх драко, той самий з Гаррі Поттера, пристрасно цілує Герміону. Так реалістично. І в цей момент ти думаєш: стоп! Що це таке? Ти читаєш коментарі, а там просто нестримний шквал сотні повідомлень від дорослих серйозних жінок, підприємиці, мами, доктори наук. І всі пишуть одне й те ж саме: О Боже, це найкраще, що траплялося зі мною в житті. Моє любіде, ожило. Я доросла жінка, у мене є чоловік, діти, обов'язки. А я не можу відірватися від читання фанфіків. Фанфі що? Думаєш ти? Окей, можливо, тобі це слово було вже знайоме. Я його почула вперше. І ось він цей поворотний момент, де тобі стає цікаво. Ти гуглиш якусь рандомну назву із коментарів, відкриваєш, думаєш, просто гляну, що це. Ну, почитаю пару строчок. Ну і в принципі, все. Ти опам'ятовуєшся приблизно в п'ятій ранку, під спів пташок. І з цього моменту твоє життя уже не буде таким, як раніше. І якщо ти дивишся це відео, скоріш за все, ти знаєш, в чому конкретно буде ця зміна. Як дуже влучно описала одна жінка в коментарях, все твоє життя стає просто рядом подій, які заважають тобі читати драміону. І це триває місяцями. Люди пишуть про три місяці, про півроку. І я припускаю, що тривати це може набагато довше. Мене звати Оксана, я кураторка школи ментального здоров'я Тишина. І це не просто одна з історій, яку я зараз часто бачу в інтернеті серед своїх друзів. Ні, ця історія сталася ізі мною. Так, я одна із вас, хто просто заради інтересу відкрив той фанфик. Ну і прийшов до тями о 6-й ранку, коли прочитала всю книгу. І мені хочеться з вами про це поговорити. Тут не буде психологічних розборів, тому що я не психолог. І тут не буде порад кидати нічні читання фанфіків, щоб зберегти своє ментальне здоров'я. Ми тут усі дорослі дівчатка, і ви самі вирішите, що вам робити. Повірте, я дуже сильно розумію, як не хочеться виривати себе зі світу Драміони. Ти думаєш, ну що тут такого? Ну просто мій guilt pleasure. Я все це чудово розумію, тому що прожила сповна, хоч і коротко, на своїй шкурі. Все, що я пропоную, це спробувати розібратися. А чому твоє життя не захоплює тебе так само сильно, як драко Герміону? І так, ми поговоримо про таку річ, як смак, жага до життя, якого явно не вистачає, якщо так хочеться добрати його у фанфіку. В який момент сталося так, що поцілунки твого чоловіка не викликають у тебе таких відчуттів? В який момент сталося так, що єдиною причиною радісного перечуття нового дня є перспектива прочитати нову драміону? А списком того в житті, що приносить тобі справжнє задоволення і сенс, став список фанфиків, які ти так старанно виписуєш з усіх рілсів. Ти ж правда ще пам'ятаєш, наскільки смачним відчувалося життя в дитинстві, в юності, скільки було інтересу, енергії, натхнення. А зараз для того, щоб хоча б щось відчути, тобі треба фанфіки з рейтингом NC17. Але що, як твоє життя знову може бути достатньо класним, яскравим і смачним, щоб не захотіти від нього нікуди тікати. Якщо тобі це цікаво, давай розбиратися. Скоріше за все, тобі здається, що з часом життя втрачає свою яскравість. І це нормально. Ну, таке воно доросле життя, багато обов'язків, відповідальності, багато якогось тиску. А якщо ти вже в тривалих стосунках, то логічно, що ніякою пристрастю там уже не пахне. По суті, ти вже не так-то його і хочеш, і відбуваєш у спальні якийсь обов'язок. Все стає якимось таким буденним, твої мрії стираються, відходять на задній план і просто лишаються в пам'яті як щось, що, можливо, колись для тебе здавалося реальним, але зараз точно ні. То чому б не розбавити всю цю сіру сірість якоюсь класною, гарячою історією з улюбленими персонажами? Тим паче, що й твоєму чоловікові ценаче як іде на користь, адже потім весь цей накопичений потенціал ти виплескуєш на нього. Але дозволь мені сказати тобі одну непопулярну річ: втрачати смак життя із віком ⁇ це не норма. Тим паче, якщо тобі всього-навсього там 30 із хвостиком. У цього є дуже проста причина, про яку, як правило, практично ніхто не говорить. І вона криється у твоїй нервовій системі. Так, я знаю, що словосполучення нервова система збуджує взагалі не так сильно, як драко. Але чекай, я зараз спробую розказати дуже коротко і зрозуміло. Дивися, за тим, що ми називаємо жагою до життя, стоїть наша нервова система. А саме конкретні речовини, які виробляє наше тіло. Ну ці дофамін, серотонін, окситацин, ти знаєш всі ці слова. А тепер пригадай, у якому стресі ти живеш. Щоденно, якісь новини, дедлайни, стрічки інстаграму, які всі краще за тебе. Кілька нових набраних кілограмів, знову новини, сварки з близькими людьми. Коротше, приводів вистачає. А на рівні твого тіла відбувається наступне: гормон стресу, кортизол, виділяється і як дементор висмоктає з твого тіла всю радість. Він блокує виробіток всіх оцих інших гормонів і нейромедіаторів, які саме і дають нам ось це відчуття кайфовості, азарту, інтересу, ну, грубо кажучи, сексу із своїм власним життям. Тобто те, що твоє життя з кожним роком здається тобі все більш і більш прісним, це тобі не здається, але це не якась філософська езистенційна хрінь. Ні, це просто порушена робота твоєї нервової системи через банальний стрес. Не через вік, не через тяжке доросле життя. Ні, просто через стрес. І це проблема, яка сама не розсмоктується, особливо, якщо тікати від неї у реальність фанфіків. Ти знаєш, на наступний день після того, як я вночі запоєм прочитала цей фанфік, мені здавалося, що я повністю випала з реальності. Я як ніби існувала в якомусь солодкому, тягучому киселі. І мені здається, що до мене туди не могли проникнути не те, що мої близькі, навіть моя дитина, до якої мені просто отрізко, взагалі не стало діла. Але навіть якісь звуки із реального життя. Тобто я буквально наче існувала в якійсь бульбашці, яка повністю мене поглинула в себе. Можливо, не всіма це відчувається так інтенсивно. Просто у мене через роки щоденної практики медитації вже доволі чутливе тіло. І я дуже добре відчуваю в ньому будь-яку напругу і якісь зміни. Але глобально саме це і відбувається. Ми опиняємося в такій бульбарці із власних думок, фантазій, в яку реальність наша пробитися ніяк не може. І навіть коли ти на цьому всьому вайбі застрибуєш на свого чоловіка, ти ж, правда, не з ним. Ні, ти з драком, отам, в бібліотеці. І навряд чи вас із чоловіком це по-справжньому зближує, правда? А якщо це триває місяцями, по суті, ти сама затягуєш на свої шиї ось цю якусь емоційну петлю. І найгірше в цьому те, що чим більше часу ти в цьому знаходишся, тим більш і більш сірим, прісним і нецікавим здається тобі твоє власне життя. І ось доки ми там, в цьому киселі, в цій бульберсі, наше реальне життя страждає між нами і нашими близькими, між нашими задачами, росте прірва з одної простої причини. Для того, щоб наше реальне життя кудись рухалося, туди треба вкладати 100% своєї уваги. А велика частина твоєї уваги взагалі не там. Плюс на своє реальне життя в тебе просто не буде вистачати енергії, тому що від оцього 9-го валу, якихось емоцій, почуттів і так далі, які ти відчуваєш, коли ти читаєш цей фанфік, твоя нервова система дуже сильно виснажується. До речі, у нас на каналі вже є класне відео моєї колеги Альони про серіали. І воно тобі дуже допоможе розібратися, чому вся ця історія так сильно нас захоплює, і головне, як у всьому цьому почувається твоя нервова система. Маленький спойлер, їй пиздець. А враховуючи амплітуду емоційних гойдолок, на яких нас катає Драміона, то це пиздець в тисячній степені. Але ти можеш це змінити. Просто займись відновленням своєї нервової системи і більше не дозволяй кортизолу порушувати функціонування твого тіла. І хороша новина в тому, що як тільки ти почнеш це робити, смак від життя, кайф від життя почне повертатися самостійно, просто як природна функція твого тіла. І тоді тобі більше не треба буде стимуляторів, щоб щось відчути. Твої рідні гормони і нейромедіатори зроблять усю роботу. Ти знову почнеш відчувати, що все окей, що знову є енергія, є натхнення, є драйв щось робити, кудись рухатися, що кожен твій день наповнений якимось сенсом. І так, звичайно, твоє справжнє життя ніколи не дасть тобі ось цього інтенсивного відчуття, такого, як ці емоційно порнографічні гойделки драміони. Але давай зараз спробуємо чесно, утояви собі шарки терезів, де з одного боку в тебе лежить драміона, а з іншого боку, твоє реальне життя, яке ти дуже класно відчуваєш, яке по-справжньому насичене, якому в тебе є цілі, плани, є бачення, є розуміння, куди ти рухаєшся і як до цього прийти. Є класні, по-справжньому близькі стосунки із твоїм чоловіком, із твоєю дитиною, чи з іншими близькими людьми твого життя. Є сенси, які запалюють тебе щоденно, заставляючи твій розум генерувати нові і нові ідеї, як до цього прийти. Ну, що ти вибрала б? У мене переважило саме друге, тому що я все оце відчуваю зараз, кожного дня, за рахунок того, що я щоденно відновлюю нервову систему. Саме це дозволило мені не зловити якийсь дикий гіперфікс на драміоні і просто повернутися нарешті до своїх реальних справ. Ну а тепер основне питання, як тобі так зайнятися відновленням своєї нервової системи, щоб воно було достатнім для камбека, кайфу, сенсу, сексу у твоє реальне життя? От, власне, цьому ми і навчаємо у нашій школі ментального здоров'я. І ти можеш почати знайомитися з цією темою. Не обов'язково кидати всі ці чтива, я розумію, наскільки це може бути важко, але ти можеш додати щоденний час глибокого, класного спокою, який почне тебе відновлювати. У нашій школі це базова медитація, яка займає всього-навсього 20 хвилин на день. І, до речі, бо ці дні, коли моє тіло відчувало просто якусь шалену внутрішню напругу після прочитання того фанфику, базова медитація дуже мене рятувала, тому що вона прям дозволяла мені скидати цю напругу і трошки повертатися в себе. Вона дозволяє дуже швидко і ефективно скинути і фізичну, і емоційну напругу, накопичену в тобі за день. А при щоденному вживанні вона регулює твою нервову систему, твій гормональний фон. Вона відновлює тебе і в результаті дозволяє радості, сенсом і всьому цьому прекрасному повернутися в твоє життя. Якщо тобі це цікаво, то я чи інша кураторка школи із задоволенням тобі розповімо, як це працює. Для цього у нас є така штука, яка називається персональний розбір. Це 30-40 хвилин розмови в Zoom, індивідуально, в якій ми з тобою поговоримо про те, що з тобою відбувається, як наша школа і наша система можуть допомогти тобі, повернути тебе в реальність і зробити її максимально яскравою і смачною відповідно до того, якою тобі хотілося би її бачити. Знаєш, такою дуже плотною, дуже насиченою, дуже цікавою. Для того, щоб записатися, будь ласка, скористайся посиланням, яке ми для тебе лишаємо в описі під цим відео. І, до речі, коли будеш записуватися, ти можеш прямо відмітити, з якого ролика ти прийшла, і тоді я особисто постараюся провести з тобою цю розмову. Ну, на цьому в мене все. Я пішла ні не читати, піду обніму свого чоловіка і свого сина. Тому що, по-чесному, ну що, може бути приємніше?