«Я дурна, некваліфікована» — думка, яку я носила роками і навіть не помічала

Зранку я прокинулась без тахікардії. І це мене здивувало.

Бо прокидатись із пришвидшеним серцем було настільки звичним, що я просто перестала це помічати. Як і більшість напруження, яке живе всередині роками — стиснута щелепа, кам'яний живіт, тиха думка «я недостатньо хороша» — стає таким звичним, що починаєш вважати це собою.

У цьому відео — особистий досвід. Як базова медитація виявила думку, яка роками тихо керувала моїм станом. І про те, чому «все нормально» не завжди означає, що нормально насправді.

📌 Хочеш розібратись, що ховається за твоїм «нормальним» станом — записуйся на безкоштовну зустріч з куратором

👉 https://calendly.com/tishina_school/diagnostic_session

[00:00] — тривога як норма: а що, якщо це не норма
 [00:44] — зранку без тахікардії — і що сталося далі
 [01:53] — «я дурна, некваліфікована» — думка, яка жила фоном роками
 [03:24] — базова медитація — не розслаблення, а повернення до себе
 [04:36] — Гайд по рефлексії: що це і як змінив мою практику
 [06:13] — якщо ти вже в школі або хочеш дізнатись більше

🔹 Альона в Instagram: https://www.instagram.com/alenaaa.kuts
🔹 Школа «Тишина»: https://www.instagram.com/tishina.meditation

Школа ментального здоров'я Тишина — практична система роботи зі станом нервової системи. Працює навіть в умовах постійного стресу.

#тривога #ментальнездоров'я #медитація #нервовасистема #обмежуючіпереконання #школатишина #психологія

Transcript

SPEAKER_00 0:00

Привіт! З вами Альона, куратор школи ментального здоров'я та шина. У ця серія живі розповіді кураторів школи про новий досвід, без сценарію і без прокрасу. Як виглядає свідомостей для життя, коли вчишся відчувати себе і жити зі своєю правдою? І що реально змінюється, якщо щодня працюєш зі своїм станом? Тут немає мотивації, готових відповідей про не тільки чесний досвід людей, які самі через це проходять. Посилання на соцмережі та більше про школу в описі до приємного прослуховування. Сьогодні зранку я прокинулася без стихікардії. Це може прозвучати дивно, але для мене це звична історія, бо через тривогу кожен ранок я прокидалася вже з пришвидшеним серцем дитячим. І це здавалося якоюсь певною нормою для мене. Ну, типа, ну, така я людина, ну, хтось прокидається в холодному поту, а я без стихікардії. А сьогодні не було. Але це не головне, про що я хочу вам сьогодні розказати. Я зробила ранкову рутину, б'юті-процедури. Загалом стан наче нормальний. І я прямо ж здивувалася, невже сьогодні буде якийсь звичайний день? Ми зібралися і поїхали по справах, і я вирішила в авто зробити базову медитацію. Якраз по дорозі було 20 хвилин, і я думаю, о, прикольно, налаштуюся на день. Я практикую базову медитацію вже понад 5 років, і це для мене як почистити зуби. Така ментальна гігієна для нервової системи. Але того, що сталося далі, я ніяк не могла очікувати. Я зайшла в практику, і напруження, якого, як мені здавалося, не було, почало наростати з якоюсь шаленою силою. Плечі, затиснута щелепа, напруження в лобі, стиснутий такий напружений кам'яний живіт. Я така: стоп! Звідки це все? Нічого ж не було. Все було нормально. Навіть серце вже не б'ється так швидко. В чому проблема? Звідки це все повилазило на мене? Але тіло не бреше. Я продовжую бути в практиці, і за цим напруженням я бачу одну дуже підступну думку. Я дурна, не кваліфікована, непрофесійна, я недостатньо знаю, я недостатньо вмію. І просто зараз, коли я відкрию очі після медитації, всі про це дізнаються. Просто всі побачать, наскільки я взагалі неспроможна нічого створити, нічого зробити. Це просто крах, все. Ніякого професійного зросту, розвитку мені не світить. І найбільше, що мене здивувало, ну таке усвідомлення, яке мене накрило, що не сьогодні ця думка до мене прилетіла. Я з дня в день ходила з цим відчуттям такої важкості, напруження, робота давалася непросто, постійні сумніви. Ну, якось я це сприймала як якусь норму, бо робота не може бути простою, робота не може бути легкою, не можна працювати в задоволення, бо, ну, типу, важка праця приносить тільки справжні плоди. І тому мені здавалося, що все окей, так і має бути. Але я почала роздивлятися це, і до мене прийшла контрдумка бачення: а якщо ні, якщо все те, що я вважаю нормою, насправді нею не являється. Якщо взагалі, то можна інакше. Адже більшість напруження, з яким ми засинаємо і прокидаємось, вже стало чимось рідним, чимось як частиною нас тим, що ми не помічаємо. Це стало нашим базовим станом. Наприклад, як у мене тривога, яка для мене стала абсолютно чимось нормальним. Ми банально не відчуваємо себе, своє тіло, все всередині буквально заблоковане. А ось базова медитація, це якраз можливість розвернути свою увагу в тіло і розслабити хоча б на краплиночку те напруження, з яким ми звикли жити з дня у день. Вона не вводить нас в якийсь особливий стан, вона повертає нас в природній наш стан. Особисто я це відчуваю як трішечки ставати собою з кожною практикою, з кожними 20 хвилинами. Як я вже казала, досвід моєї практики понад 5 років. Але раніше базова медитація була для мене способом розслаблення, такої релаксації. І для наших студентів це і є перша точка входу, коли вони опановують навичку переводити увагу з думок своїх на відчуття в ті. Але останнім часом що змінилось? Моя практика трансформувалася і, здається, я пішла глибше в цей процес. Ось ця ситуація, про яку я розповідаю, це як підійти до наступного шару напруження і побачити наступний шар думок за ними, бо за напруженням завжди є думка. Якщо чесно, то процес дуже активно пришвидшився за останні два місяці, коли в нашій школі, в системі нашої школи, з'явився гайд по рефлексії. Це алгоритм питань, по яких я розкладаю те чи інше внутрішнє обмеження, внутрішнє напруження, яке відчуваю. Я працюю з ним вже десь понад два місяці і маю вже дуже вагомі перші результати. Там є один пункт на початку, що якщо ти не відчуваєш напруження ніякого, тобі здається, що нема про що писати, то сядь спочатку в базову медитацію, відчуй своє тіло і потім повертайся до питань. Мені здавалася це якась дивна порада, бо як це нема про що писати, і що значить нема що відчувати, навіщо цей зайвий крок. І от після цієї ранкової історії, коли мені здавалось, що все нормально, ще нічого не відбувається, я вже взагалі дуже прокачана і стабільна жінка. Я зрозуміла, в чому суть і як це працює. Коли здається, що все нормально, мені нема про що писати, життя начебто якесь стабільне, це не означає, що внутрішніх питань вже не залишилось. Це може означати, що ми підходимо до нового рівня напруження, до більш глибших шарив напруження, які нам вже є чимось звичним, є якоюсь нормою, є тим, з чим ми зріднилися вже. А базова медитація через роботу з увагою як прожектор підсвічує ці ділянки. Тому тепер, коли я дивлюсь на гайт і на питання, і мені здається, ну нема нічого, ну, здається, зараз нема що розглядати. Я сідаю в базову медитацію і дивлюсь на свій реальний стан. А далі чесність, і все працює. Якщо ти дивишся це відео і вже є студентом нашої школи, то ти знаєш, де знайти гайт, він знаходиться в системі нашої школи в чатботі. Якщо ти не знаєш, що це таке і де його шукати, то просто напиши комусь кураторів. А якщо ти ще не з нами і тобі цікаво дізнатися більше, як ми працюємо зі своїм ментальним здоров'ям, то залишай будь-які питання в коментарях, і я відповім тобі особисто. А також у нас в школі є дні відкритих дверей, коли ти можеш записатися на персональний розбір з куратором школи абсолютно безкоштовно. Всі подробиці залишу для тебе в описі. Переходь і читай. То дурна я все ж чи ні? Розкажу в наступних відео. Підписуйтесь і залишайтесь з нами.