Як підтримати себе після нічних обстрілів — що робити зі страхом, виснаженням і злістю

На закритій зустрічі «День Тишини» одна з учасниць запитала Артема Горіна, засновника Школи Тишина, — після страшної ночі обстрілу — що робити з собою, коли фізично погано, тіло трусить, не можеш виспатися і просто хочеться битись головою об стінку. У відео — відповідь, яку ти навряд чи чув раніше.

У відео:
— чому після кількох годин страху тіло «гуде» ще довго і що з цим робити
— що відбувається з гормонами під час обстрілу і чому так погано фізично
— метафора кастрюльки: як стресові гормони накопичуються і як їх «вимити» з тіла
— чому злість і ненависть до ворога руйнує саме тебе, а не його
— як перемкнути увагу на любов, навіть коли летять ракети — і чому це не означає «пробачити»
— скільки інформації про війну варто через себе пропускати
— що означає «доросла позиція» у часи, коли нічого не контролюєш

0:00 — Питання від випускниці: що робити після страшної ночі
0:45 — Чому тілу так погано: гормони стресу всю ніч
1:30 — Метафора кастрюльки з гіркою водою
2:05 — Злість руйнує тебе, а не ворога
3:10 — Де шукати опору: увага на любов
3:35 — Про страх і рішення залишатися в Україні
8:50 — Скільки болю пускати через себе: фільтрація інформації
12:10 — Доросла відповідальність і своя справа
15:40 — Чого ти хочеш — головне питання

🔹 Записатись на безкоштовну зустріч з куратором 👉 https://calendly.com/tishina_school/diagnostic_session
🔹 Артем Горін в Instagram 👉 https://www.instagram.com/artemgorin_sense/
🔹 Школа Тишина 👉 https://www.instagram.com/tishina.meditation

Якщо ця розмова відгукнулась — поділись з тими, кому зараз важко.

Transcript

SPEAKER_01 0:03

Що робити людям? Я хочу просто бути з головою обстінкою так погано фізично, і як знати? Що краще робити, щоб якось себе привести.

SPEAKER_02 0:16

А чому саме, скажи? От опиши, що саме сталося, що тебе призвело в цей стан?

SPEAKER_01 0:22

Ну, дуже страшно було.

SPEAKER_02 0:24

Ти відчувала всю ніч страх.

SPEAKER_01 0:28

Ну, я була дуже втомлена, і мене постійно вирубали. Я постійно прокидалася, було дуже гучно. І таке враження, ну, цей звук журжання, що він прям. Ну, і мій кіт дуже злякався. Я не знала, я його витягувала, ну, я не знала, що робити, куди йти. Ну, коротше, і таке, як. Значить, все досі труситься всередині.

SPEAKER_02 0:51

Давай ще раз, ти відчувала страх.

SPEAKER_01 0:53

Страх, так, так.

SPEAKER_02 0:54

Багато годин підряд. Це виходить, твоє тіло зараз досі пропитано цими гормонами страху.

SPEAKER_00 1:07

Ну і виснажено, що я можу виспатися.

SPEAKER_02 1:11

І, звичайно, воно дуже виснажене. Саме це питання, як ти його формулюєш, ти формулюєш його з цього відчуття, тобто з цього стану, навіть не відчуття, а стану, тому що це вже такий сталий стан, де тіло годе від цього страху від цього страху. І воно виснажено для того, щоб цей страх якось пересилити умовно, якось від'єднатися від нього. Єдине, що ти зараз можеш зробити, це перше прийняти цей стан. І своєю увагою ти можеш піти в любов. Ми зараз це будемо робити в медитації. В любов тишину. Коли ти всю ніч переживала страх, твоє тіло всю ніч виділяло гормони стресу, гормони страху, гормони стресу. Всю ніч. І в тебе виходить, що кастрюля твоя, вона повністю з гіркою цією приправою. Така гірка, несмачна приправа. Там дуже на 90% вода, вона така гірка, несмачна. Всю ніч це відбувалося. І тепер кожен раз, коли ти пробуєш цю воду, вона тобі, ну, ти кривишся, вона тобі не подобається. А тобі треба почати лити туди, як в цих відео на інстаграмчику є. Коли ти починаєш лити туди свіжу воду, і вона вимиває гірку воду. Для того, щоб це зробити, ти маєш повністю увагою перемкнутися в щось дуже приємне. Тобто ти маєш зараз увагою бути в чомусь приємному, щоб твоє тіло почало виробляти протилежні гормони, гормони щастя. Незадоволеність, яка в тебе є, тому що якогось знову, як ці росіяни вже заходять присилати нам цю всю худі, чому ми маємо в цьому жити?

SPEAKER_01 3:34

Незадоволеність цим якось сказано, ну, дуже багато ресі ще.

SPEAKER_02 3:38

От весь цей стан, він знову активує ті самі гормони. Тобто, замість того, щоб розчиняти цю гіркоту, ти додаєш гіркоти знов, тільки вже іншим способом. Тобто вони тобі додали, а тепер ти сама через злість на них починаєш додавати далі. А ти маєш навпаки зробити. Тобто це дуже контрінтуїтивно, тому що, здавалося б, вони, значить, я маю про них так думати. Але це знову ж таки руйнує саме тебе. Єдине, що тебе може зараз зберегти і збільшити, це любов. А кого любити, якщо вони п'ють? От здається, таке питання. От як взагалі? І це раз, це та пастка, в яку всі потрапляють. Тому що нам продали цю ідею, що ми маємо ненавидати ворога. Але ненавичи ворога, ми руйнуємо себе. Людина має постійно відчувати любов. Я розумію. Летять ракети, як я можу відчувати любов? Можна відчувати любов до себе, до своєї кішки. Це складно, але можливо, і не боятися. Не боятись.

SPEAKER_01 5:00

Не боятися, умовно.

SPEAKER_02 5:05

Для того, щоб не боятися, треба перед тим прийняти рішення. Тобто, наприклад, звичайно, я зараз живу не в Україні. І можна сказати, Артем, ну, ти ніхіра не розумієш. Перші дні війни, коли взагалі нічого не було зрозуміло, і не знаю, як, можливо, потім страшніше було, але мені здалося, що перші дні вони були такі найстрашніші, тому що це взагалі щось нове. Так. І я заклеїв собі, ну, тобто, я зробив все, все, що треба зробити, я на 14-му поверсі жив, витягнув диван в коридор, але я ніколи не спав в коридор, я спав все одно під вікном. Бо я собі всередині відпов на питання, чи я вірю в те, що до мене прилетить, я відпов собі ні. Тобто, я сам собі задав це питання, і я відповів, що ні. Я не збирався нікуди їхати, тому що я відчував себе в безпеці. Якби мої діти були в квартирі, я думаю, що я думав би по-інакшому. Думаю, я б не дозволив собі бути безпечним. Тобто, мабуть, я би щось робив. Але коли б питання було до мене, в мене був спокій. Ти маєш сама собі відповісти на питання, якщо ти вважаєш, що це місце для тебе небезпечне, якого хера ти там знаходишся?

SPEAKER_01 6:51

Я не вірю, що мені може прилетіти так само, як і ти. Тобто, я розумію, що, очевидно, за статистикою, це отримає.

SPEAKER_02 7:00

Це не нульова регідність, але.

SPEAKER_01 7:04

Це лотерея. Я не вірю, тому я лишаюся, не йду в укриття. Але цей стан просто на рівні тіла, коли дуже сильно глупає, серце починає стукати, тіло таке, ми в небезпеці. Я можу навіть заснути. Я засинала, прокидалася. Аня завжди на початку повномасштабного вторгнення я була суперспокійна. У мене така нервова система. Я не біжу на цей. Ми сиділи, Аня така, йде в укриття, йде в укриття. Я кажу, вспокойся. Це наша перша війна, давай спочатку розберемося. І вона мене часто цитувала, сміючись, що я абсолютно оцей. Я не вважаю, що ти не розумієш, але я тобі казала, умовно було б добре поговорити про це, тому що школа для ментальне здоров'я для українців, ваша команда вся живе за кордоном. Але тут питання, я хочу жити в Україні. Мені тут подобається, я починаю себе в безпеці більше, ніж в імміграції. Але фізично я не виспалася, я дуже зла. Я така, в мене є один день, в мене перші вихідні за багато тижнів я хотіла поспати. Замість цього я трусилася фізично не тому, що я думала, що мені прилетить. Вірогідність була, але я боялася там за кота, бо я не знаю, він ще маленький, я не бачила, що він так боявся раніше. Ти говориш правильно розумієш, щоб просто перемкнути увагу зараз.

SPEAKER_02 8:36

Дивись, зараз в тебе дуже крута можливість побачити, як ти керуєш простором. Тому що, коли, наприклад, твоя кішка реагує небезпечно і реагує, точніше, стресом, вона має відчути, що хазяїн зберігає спокій. Наприклад, я тобі зараз з останнього така прикольна історія була. В нас в команді люди проживають різні етапи. Вони дуже в інтенсивній і внутрішній роботі. Іноді людина може написати, що все, я там. І частина команди дивиться на мене. Якщо я спокійний, він такий, а, ну це нормальна тема. Зараз треба людині пару днів прожити, що все нічого не має сенсу. Тобто завжди дорослий - це та людина, яка є кінцевою точкою, як ми реагуємо. Якщо ти залишаєшся спокійною, кішка поряд з тобою, вона просто заспокоюється. А якщо вона відчуває в тебе стрес, починається петля стресу, яка розганяється вже в вас обох. Так само, як в сім'ї. Якщо приходить чоловік в стресі, що там щось в нього не виходить, і дружина, жінка, вона підхоплюється, то все, сім'я там вже розвалюється повністю, тому що їх ковбасить від того, що вони один одного підзаряджають. Ще раз, твоє життя, твій світ, це твій вибір. Якщо ти обираєш емоції неприємні, ненависть - дуже неприємна емоція, злість дуже неприємна емоція. Ці емоції мають право на існування, вони мають бути, але вони мають вмиті бути для того, щоб скоригувати твою поведінку. Відрагувала і відпустила. Якщо ми це затримуємо в собі, ми б'ємо воду з лужи. Це дуже несмачно і небезпечно. Тобто зараз тобі треба знайти точку любові, що ти любиш, і почати увагою розганяти в собі це відчуття любові. І тоді твоя нервова система, по-перше, заспокоїться, нейромідіатри, інші почнуть працювати, і весь цей гормональний коктейль, який був, він буде перетравлюватись і замінятись нам приємний. Це буде якась частина часу, де як пахмілля, таке відчуття не дуже, але поступово ти вийдеш в класне відчуття. І ти тут можеш навчитись, що кожен раз, коли це починається, ти вже знаєш, що якщо я піду цією стежкою, росіянам від цього гірше не буде. Гірше буде тільки мені. То, можливо, мені краще зберігти себе і триматись в такому стані, який створює можливість робити більше класних речей, ніж себе в цю прірву кидати кожен раз.

SPEAKER_01 11:54

Будь ласка, чи це на практичному рівні по контакту з людьми. Тобто, очевидно, що в таких ситуаціях люди хочуть, не знаю, пишуть один одному, питають, як ти. Тобто, чи краще класичний день тишини і просто. І не дивитися. Очевидно, що я дивлюся зараз соцмережі, тому що дуже багато поруч зі мною згоріло будівель. І ти себе ретравматизуєш, але це не можна це не дивитися. Не можна жити в центрі Києва і прокинутися, знаєш, з закритими очима.

SPEAKER_02 12:34

Дивись, це теж спосіб себе на щось налаштувати. Зрозуміло, що якщо йде війна, то люди будуть гинути постійно. Тобто, це все одно, що кожен день відкривати і дивитися, що там в Африці, як люди там страждають. Зрозуміло, що Африка ⁇ це далеко, тому ми цього не робимо. Україна - це перед собою. Я завжди, перші півроку, чи навіть більше, я повністю занурився і переживав все, що переживають всі. От в мене був період, коли я YouTube дивився по 6 годин на день всі аналітичні ці всі речі і довів себе до точці, в якій я зрозумів, що життя далі неможливе. Потім я повністю від цього відстігнувся. Мені було важливо зрозуміти, як люди це все перетравлюють. Але ще раз, це вибір. Якщо зараз іде війна, люди будуть гинути. І я маю сам регулювати, яку кількість оцього горя я готовий через себе провести. Наприклад, я ніколи не дивлюсь про дітей. От якщо десь там щось з кимось сталося, я можу прочитати цю новину, я її ніколи в себе не почу, тому що я знаю, що я дуже сильно буду за це переживати. Мені що мені це дасть? Чим я буду краще від того, що я можу краще зробити від того, що я роблю? Нічого. Тоді навіщо мені це? Це не тому, що мені пофік на них, це тому, що я не можу брати на себе більше, ніж я можу взяти. Мої діти, моя сім'я, моя команда, моя школа від цього нічого не отримує. Навпаки, вона може втратити, тому що якийсь час я буду перетравлювати або переживати якесь чуже горе. І тут так само, якщо ти живеш своє життя, якщо ти доросла, твоє питання - це що ти можеш до цього зробити. А якщо ти поставиш собі це питання, ти зрозумієш, що ти маєш дуже бути, ти дуже сильно маєш фільтрувати потік емоцій, або інформація, яка призведе до емоцій, які в тебе потрапляють. Бо якщо ти будеш плакати або переживати за того, що хтось загинув, твою роботу ніхто за це не зробить. Або на роботі не буде так, що так Наталка дві години страждала із-за цього, якби цю частину роботи сама собою зробилась. В нас у всіх ця синдром жертви і рятівників, це світ, який дуже по-дитячому влаштований. Ми не розуміємо, що таке відповідальність. А відповідальність - це коли кожен робить свою справу, кожен професіонал. А від того, що ми один одного жаліємо, світ від цього краще не стане. Навпаки, якби не було цієї жалості, мабуть, люди б думали, так, мене ніхто не пожаліє, мені треба оприділитись. Якщо я тут, я наражаю себе на небезпеку, значить я готовий до того, що це станеться. Або я їду, або не знаю, щось з цим роблю. Тому коли ти перемкнешся на цю дорослу позицію, ти побачиш, що більшість речей, які ти робила раніше, вони можуть бути соціально дуже красивими, але насправді в цьому взагалі ніякої краси немає. Ні для тебе, не для тих людей. Якщо ти дійсно хочеш про когось потурбувати, тобі важливо знати, то ти напиши. Але якщо тобі хочеться просто розділити це відчуття і не відчувати його безглуздість, тому що коли ти сам, наприклад, в такому стані знаходишся, в якийсь момент ти думаєш, чи є в цьому сенс? І ти можеш піти взаємодіяти з якоюсь іншою людиною, щоб сенс цей з'явився. Бо о, ну там теж щось схоже відчувають. Мрій про своє життя. Чого ти хочеш? Це головне питання зараз для тебе. Бо зараз ті речі, які від тебе відвалюються, це все твоє життя в минулому. В тебе зараз життя з нуля починається. Так чого ти хочеш? Фокусуйся на цьому.

SPEAKER_01 17:09

Це хороша вправа, це добре. Це ти хорошо придумав, дякую.